Я по секрету спитаю
Осінь ласкаву мою:
Що ти в тумані ховаєш
Листям пожовклим вкриваєш?
Вітрові розповідаєш
Ту таємницю свою.
Ти зажурилась, я бачу,
Слізним дощем моросиш,
Хмарами небо позначиш.
Світ в позолоті – ти бачиш?
Тільки чому це ти плачеш?
Що ж ти мовчиш?