- Світлі вірші - https://svitli.com -

Скільки можна

Люди стомилися чути новини
Повні блюзнірства й брехні.
Люди стомилися бути живими
Тілом, а душами – ні.

Пенсії, пільги – усе урізають,
Звиклий до цього народ.
Але ж болить, коли нас позбавляють
Елементарних свобод.

Хай обдирають як липку, як грушу,
З голого скільки візьмеш?
Але коли розкрадають нам душу
Боляче. Боляче все ж.

Хто ми, щоб думки своєї не мати,
Мислі завчати чужі,
Щоб пропаганда, як зашморг проклятий,
Шиї душила людські?

Хто ми? Монголи? Корея? Татари?
Люд, що не має лиця?
Були і будуть завжди яничари.
Цьому немає кінця.

Були і будуть на світі магнати,
Салом вони заплили,
Здатні себе і усіх нас продати
Тільки б прибутки були.

Були і будуть на світі Іуди,
Що розіпнуть без вини.
Але хіба ж перевелися люди,
З букви великої дочки й сини?

Де ви хто чесний, хто правди шукає,
В кому лукавства нема?
Поки ще кривда усім заправляє –
Світ, наче клітка. Велика тюрма.

Люди, ви ж скаржитесь тихо на кухні
Нібито далі не сила терпіть…
Люди, невже у вас душі потрухлі?
Правду в обличчя робіть і кажіть.

Скільки вже можна дивитись новини
Повні облуди й брехні?
Досить вдавати, здаватись живими
Тілом, а душами – ні.