Єдиний. Той, на кого я чекала,
Кого постійно бачила у сні.
Такий, як я собі і уявляла,
З’явився несподівано мені.
Найкращий. Я відразу зрозуміла,
Що ти не випадковий хлопець – ні!
Хоч пояснити певно б не зуміла,
Чому ти так сподобався мені.
Можливо, я надала перевагу
Тобі, бо ти не був такий як всі.
Чи інше привернуло щось увагу
В манерах, або зовнішній красі.
Та, зрештою, не так вже це важливо,
Чому я перевагу надала
Тобі одному. Я була щаслива
Від того, що закохана була.
Я й досі не цілком ще розумію,
Де взявся почуттів шалений шквал.
Ти – нереальний сон. Далека мрія.
Ти – мій недосконалий ідеал.
Хоч я це остаточно зрозуміла
Й ілюзія розвіялась мов дим,
Єдиний. Той, кого я полюбила.
Для мене ти залишишся таким.
Ти все одно найкращий. Надзвичайний.
Як почуття, як небо, як вірші.
Хай це звучить не як акорд прощальний,
А як моя симфонія душі.