Кажуть: Бог – справедливий Суддя,
Світ по правді розсудить.
Але, знаєте, думаю я
Він безмірно нас любить.
І для того не судить цілком,
А провини прощає,
Довготерпить Він наші діла,
В царство всіх закликає.
Адже це саме люди, це ми
Засудити бажаєм,
Вчинки інших, чийсь прояв вини
В мікроскоп розглядаєм.
Але треба ж! У оці своїм
Ми не бачим колоди.
Щоби вирок виносити всім
Є у нас перешкоди.
А діла… Всі: і добрі і злі
Ми для себе громадим.
Те зберемо в майбутнім житті,
Що сьогодні посадим.
Буде суд, страшний суд над людьми,
Хоч його не чекаєм
І на ньому постанем всі ми.
Чим себе оправдаєм?
Тим, що бачили хиби чужі?
Що нещадно судили?
Тим, що попіл своєї душі
На вітрах розпустили?
Боже, дай мені сил і снаги
Від спокус ухилятись,
Не розпалювать власні суди –
Твого суду боятись!