Категорія: Духовність

На кому тримається Україна

Юляся Коментувати

Зі мною працює жінка.
Коли їй дивлюся в очі,
То бачу я силу волі
І мужність цілком не жіночу.

Вона виряджала сина
До АТО, на поле бою,
Батьківське благословення
Давала йому з собою.

Казала: я буду, сину,
Молитись за тебе вдома,
А ти у бою молися,
Долаючи страх і втому.

Ми всю покладем надію
З тобою лише на Бога,
А більше не можу, сину,
Тобі помогти нічого.

Я вірю з усього серця:
Хто має вернутись – вернеться.
Хто має прийти додому –
Не шкодять і кулі тому.

Її зустрічаю часто.
Тоненька і делікатна.
І як її плечі жіночі
Тягар цей тримати здатні?

І як це: ростити сина
І потім війні віддати,
Всі ночі і дні безконечні
Не жити, а тільки ждати?

І звідки у неї мудрість
Покласти усе на Бога,
Коли ми, звичайні люди,
Не можем зробити нічого?

Я разом із нею вірю,
Що скоро цей син вернеться,
Бо Бог чує всі молитви,
Що йдуть з глибини від серця.

Нехай ця солдатська мати,
Що виховала героя,
Надії ніколи не втратить,
І серце своє заспокоїть.

А скільки існує нині
Таких жіночок тоненьких…
Тримається вся Україна
На їхніх плечах худеньких.

Молитва о мире

Юляся Коментувати

Еще один уходит день,
Еще один крадется вечер.
Мне будет трудно встать с колен
Я помолюсь и станет легче.

О Господи, внимай же мне,
Да, мы, наверно, виноваты,
Но сколько слез в моей стране.
Какие горькие утраты.

Когда в столице там, зимой,
Герои пали, погибая,
Мы понимали всей страной:
Пришла трагедия большая.

О как мы плакали о ней,
Но мы иссякли, мы устали.
Ведь не проходит пары дней
Чтобы парней не погребали.

И больше плакать нету сил,
И стойкими казаться тщетно,
А свежевырытых могил
Растет количество несметно.

Мой Бог услышь, мой Бог приди,
Ведь продолжаться так не может!
Ты знаешь эту боль в груди,
Ты видишь что меня тревожит.

В моей стране идет война
Которой мы совсем не ждали,
Но с кем воюешь ты, страна?
Об этом думаем едва ли.

Да, оккупант в наш дом залез,
Но каковы его приметы?
Их боевик по кличке Бес
И “Сатана” у них ракеты.

О Господи, даруй покой
И отрази все наши беды.
Когда воюем с сатаной,
То без Тебя нам нет победы.

Враги стреляют, окружив.
А нас фашистами назвали.
Такой чудовищнейшей лжи
Мы раньше просто не встречали.

Из детдомов крадут детей,
Пусть Бог увидит и накажет,
Хоть сами хуже палачей,
Но правды сатана не скажет.

Моя уставшая страна –
Я за нее хочу молиться –
Сегодня вдовами полна
И многим матерям не спится.

Из ежедневных новостей
В счетах сухих, в словах избитых,
Узнают тысячи семей
Число погибших и убитых.

А я? Куда теперь пойду?
Кто защитит нас от угрозы?
Как в Гефсимании в саду
Слова излишни, только слезы.

В моей стране идет война.
Взрываются снаряды в поле,
Я за тебя молюсь, страна,
Пускай свершится Божья воля.

Пошуки щастя

Юляся Коментувати

Як з одним крилом пташина, що не досягне мети,
Як налякана стежина, що втікає у світи,
Ніби зламана рослина, що уже не зацвіте,
Так без Господа людина свого щастя не знайде.

Хоч шукає, ой шукає, в серіалах і книжках,
У п’ятдесяти партнерах, у розвагах і грошах,
В гороскопах і гаданнях. Як нічого не дає,
То у сонниках шукає, амулети дістає.

Часом карти розкладає: де ти, щастячко моє?
Пошук все життя триває – результату не дає.
І наука теж безсила, мудрості у ній нема.
З тих теорій, що створила, насміхається сама.

Ми ж не мавпи, не макаки, маєм Господа Творця.
Ми призначені для щастя. Тут і вічно. Без кінця.
Тільки щастя не в коханцях, не у надмірі речей,
Не в напоях і не в танцях, не у кількості грошей.

Щастя – це усі здорові. Щастя – це міцна сім’я.
Щастя – жити у любові: мене люблять, люблю я.
Щастя – друзів вірних мати. Рівновагу віднайти.
Всі образи забувати, щоб не було гіркоти.

Уночі спокійно спати, жити мирно, без тривог,
На життя не нарікати, твердо знати: з нами Бог.
Бо без Господа людина свого щастя не знайде.
Інші спроби – це стежина, що нікуди не веде.

Каким бывает Бог

Юляся 1 коментар

Как будто легкий мотылек
Садится на плечо,
Неслышно в сердце входит Бог
И сердцу горячо.

Как будто сильный ураган
Сметает сто преград,
Меня Он вырвал у врага,
Чтоб не пошла я в ад.

Как будто первый гром весной
Внезапно зазвучит –
Наполни сердце тишиной
И Бог заговорит.

Как будто океан без дна –
Сокрыт в Нем мир иной –
Он ширина, Он глубина,
Наполнит все Собой.

Слова не в силах описать
И не вмещает слог,
Какая это благодать,
Каким бывает Бог.

Его немножечко совсем,
По капле узнаю,
Бессильной признаю пред Ним
Цветную речь свою.

Ведь нет таких на свете слов
И не вмещает слог,
Какая в мир пришла Любовь,
Каким бывает Бог.

Я раніше сподівалась на людей

Юляся Коментувати

Я раніше сподівалась на людей
І тому розчарувань було багато.
Я від них чекала мудрості, ідей
Правди, щирих почуттів, самопосвяти.

З часом я переконалась, що не варт
Сподіватись так, бо люди – тільки люди.
У скрутну хвилину злий підсунуть жарт.
Замість помогти у горі – ще й осудять.

Я тепер не довіряю і собі,
Щоб на власні сили менше покладатись.
Скільки обіцянок дала у житті,
Та не було сили волі їх триматись.

Чи це значить що змудріла я? Авжеш!
Досвід вчить, хоч і болюча в нього школа.
Скільки в серці відпалало тих пожеж,
Вже б волів не обпікатися ніколи!

Що ж: не вірити нікому? Зовсім ні.
Втратиш віру – то не схочеш далі жити.
Але правильним здавалася мені
Віра в тих, на кого можна положитись.

Але де такі на світі люди, де?
Що підуть заради нас в вогонь і воду?
Не знайти таких надійних нам ніде,
Адже часто ми й самі себе підводим.

Що ж мені робити? І до кого йти?
Але, раптом, я немов зі сну збудилась:
Хто дає життя нам щоб на світ прийти?
Хто пильнує, щоби серце наше билось?

Хто нам сонечко засвічує щодня?
Хто дарує повсякчас здоров’я й силу?
Хто пильнує, щоб крутилася земля
І щоб поле новий урожай зростило?

І на перехресті всіх земних доріг
Скільки бід могло би статись, та не сталось!
Хто мене від сотні небезпек зберіг,
Від загроз, що звідусюди нависали?

А сім’я? У мене діти: дочка й син.
Хто їх береже, як на роботу йду я?
А вночі, коли весь світ порине в сни,
Хто їх спокій, кожний подих їх пильнує?

Добре, діти. А оці самі вірші
Що не перший зошит ними вже списала.
Ті слова, що так і плинуть від душі.
Хай, талант. А звідки я його узяла?

Словом, висновок готовий. Не в людей
Влада й сила щоб життя і світ змінити.
Всю довіру, що здобуду із грудей
Тому віддаю, хто може все зробити.

Я тепер не сподіваюсь на людей,
Та і вам не дуже раджу сподіватись.
Все у Бога: мить і вічність, ніч і день.
Він достойний, щоб на Нього покладатись.

І коли вже не поможе ні один,
І коли вже всі шляхи ведуть в нікуди,
Ви знайдіть для Бога декілька хвилин.
Йдіть. Довіртесь. І побачите що буде.