Тільки постом і молитвою,
Тільки послухом і битвою.
Тільки Словом і знаменнями,
Чудесами й одкровеннями.
Як так жити, щоб не здатися?
Як стояти – не хитатися?
Як не впасти в лапи відчаю,
Щоби з бою вийти іншою?
Тільки постом і молитвою,
Тільки послухом і битвою.
Тільки Словом і знаменнями,
Чудесами й одкровеннями.
І для тих, хто не зламається,
Нині небо відкривається.
Автор: Юляся
Над містом, над травами сонце встає
Над містом, над травами
Сонце встає.
Росою вмиває
Обличчя своє.
Мій Бог відкриває
Сторінку нову,
Схилившись, цікавиться
Як я живу.
Я дякую, Боже,
Тобі не збрешу.
Не завжди щаслива
І часом тужу.
Неначе вогненні
Спливають слова
І в пам’яті з Біблії
Вірш ожива:
“Страждання зазнаєте в світі.
Авжеж.
Я світ переміг. Переможцем
Будь теж.
Тому не лякайся
На жодній з доріг.
Завжди пам’ятай:
Я цей світ переміг!”
То й добре. Так легше!
Хай слово Твоє
Відновить і спокоєм
Душу наллє.
Бо як там не буде,
А я не сама.
Твердині міцнішої
В світі нема.
Я з Богом моїм
Подолаю стіну.
Крізь мур проберуся,
Моря перетну.
І тільки я чую,
Що сила слаба,
Як знов оживають
Вогненні слова.
“Нехай не тривожиться
Серце твоє.
Лиш віруй в Отця. Віруй в Мене.
Я є!”
Не в хмарах, не в храмах,
Що повні прикрас,
А Бог недалеко
Від кожного з нас.
Щодня відкриваю
Сторінку нову.
Я з Богом. Тому я
Спокійно живу.
І Слово Господнє огненне
Потужно воює за мене.
Героям слава
Не варт героїв шанувать словами
Лиш на папері в віршах чи піснях,
А краще показать свою повагу
У ставленні дбайливому, в ділах.
Для чого шумне віче просто неба,
Промови, що торкають за живе?
Пораненим солдатам ліків треба
І в госпіталь обладнання нове.
Ви проявіть повагу і турботу
Не в часі урочистостей чи свят.
Візьміть АТО-вців краще на роботу
Чи пільгами підтримайте солдат.
Чимало тих чиновників із тилу
(Самі собі додумайте портрет)
Вінок несуть героям на могилу
А вдів не допускають в кабінет
А людям треба не слова порожні
І не визнання через купу літ
Робіть добро. Усюди, де лиш можна.
Це так неважко. То беріть, робіть.
Почніть з малого. Поступайтесь місцем,
Як в транспорт в камуфляжі хтось зайде.
Пустіть без черги. Просто будьте ввічливим.
Вам з голови корона не впаде
Прикрасимо ялинку, ждемо гостей.
Вділіть той день і печива спечіть,
Поїдьте на свята в військовий госпіталь,
Шкарпеток теплих хлопцям привезіть.
Не ждіть, що замість вас це зробить Київ.
Не зробить. І надіятись дарма.
Посмертно в нас вшановують героїв
А до живих пошани що, нема?
Та ні. Я щонеділі йду до храму,
Там згадують полеглих і живих,
Там моляться завжди за Україну,
За наших оборонців дорогих.
Коли ви знов побачите новини
Про обстріли, поранених солдат
Ви помоліться: хай прийдуть живими.
Знайдіть той час сказати “Отче наш”
Не механічно, а від всього серця,
Вкладіть в молитву часточку тепла
Робіть добро – воно до вас вернеться,
Це значно краще ніж пусті слова.
До дня народження
Осінній час такий чудовий,
Прийшла пора врожай збирати.
Рум’яні яблука трусити,
Плоди із поля приносити.
В житті подібне щось буває,
За роком рік біжить-минає.
Хто трудиться в житті на совість,
Багатий урожай збирає.
У Вас роботи повні руки:
Старенька бабця, діти, внуки,
В лікарні, в кухні, на городі,
Всього порахувати годі.
Хай Бог дарує Вам здоров’я
Робити всі діла з любов’ю.
Хай чоловік Вас розуміє,
Дитячий сміх дзвенить і гріє.
Хай Бог молитви Ваші чує,
Достаток в хаті заночує.
Щоб Ви любили, Вас любили,
Щоби здоров’я Вам служило.
Щоб вдома, на роботі, всюди
Вам зустрічались добрі люди.
Хай дні минають у спокою,
Щоб праця не була важкою.
Я стану перед образами,
Подякую за дружбу з Вами.
Бо в світі, де панують ситі,
Хороші люди в дефіциті.
Такі, що інших розуміють,
Такі, що заздрити не вміють,
Поможуть, виручать, спитають,
За це подяки не чекають.
Бажаю Вам у Ваше свято
Прожити років ще багато.
Життя, як поле перейдете,
Хороший урожай зберете.
Бо той, хто людям користь робить,
Того Бог щедро нагородить.
Вітання для Наталі
Із чого це вітання розпочати?
Ось Ти стоїш на відстані руки.
Ми не були знайомі, як дівчата,
Ми стали вже дружити, як жінки.
І кожна на руках з маленьким сином,
І кожна щось чекала від життя…
Ми говорили про безсонні ночі
І колисали дороге дитя.
Безсонні ночі… Ті безсонні ночі,
Їх так багато випало в житті.
Я від душі бажаю, дуже хочу,
Щоб в Тебе дні настали золоті.
Хай буде легко, радісно і світло,
В минулому залишиться печаль.
Втішайся дітьми, друзями і світом
І кожен ранок вдячно зустрічай.
***
Це така офіційна частина,
Столи багаті, дорога родина.
А якщо по-правді, а якщо серйозно,
То роки – це цифра неймовірна просто.
А в душі ще й досі дівчинка живе,
Яка цукерку хоче і платтячко нове.
Якій обридла кухня, робота, всі ці штучки,
Ви принесіть їй торта, візьміть її на ручки.
Оця помпезна цифра, ну як її збагнути?
Оці дорослі діти – хіба це може бути?
Недавно ще 16, недавно ще дитинство,
А в паспорті ці дати, то це, пробачте, свинство.
Наталі я сьогодні подякувати хочу,
Їй можна подзвонити хоч навіть серед ночі.
І як би на роботі весь тиждень не крутилась,
Що зайнята не скаже, не скаже, що втомилась.
Провідає в лікарні і принесе вам їсти,
Всіх вислухати вміє, щось добре розповісти.
Вона позичить гроші, вона побавить діти,
Якщо немає сонця – вона піде засвітить.
Таких людей на світі є зовсім небагато,
Тому сьогодні справді нам є що святкувати.
Я дякую Наталі за наші всі розмови,
За кожну чашку чаю, за кожне добре слово.
А Бог на небі бачить і все у книгу пише,
Пильнує над Тобою, ніколи не залишить.
Хай буде повна чаша, ростуть хороші діти,
Життя складеться добре на многі-многі літа.