Сумна історія прихованого болю.
Але невже аж так важливо це – скажи?
І та обставина, що милий не з тобою,
Це ще не все, заради чого варто жить.
Коли кохаєш, просто не чекаєш зради.
Та знаєш, в тому зовсім не твоя вина,
Що у відношеннях не вистачає правди,
Що у словах зізнання щирості нема.
Старі захоплення зміняються новими.
Це дуже боляче – зустріти вперше зло.
Ти ще захочеш жити, вірити в людину,
Ти ще зумієш все забути, що було.
Поплач. Хай виллється твій відчай на долоню.
Вся гіркота – в краплині, що з-під вій біжить.
Подумай – почуття, які тебе полонять,
Це ще не все, заради чого варто жить.
Години виллються у дні. Усе минеться.
Ти просто йди і роззирайся на путі.
Ти ще зустрінеш половинку серця
І лиш тоді пізнаєш щастя в повноті.
Сонце і сонечко –
Тато і син.
Разом проводять
Багато годин.
Тато майструє
І помічничок
Зменшена копія –
Майстер-синок.
Тато обідає,
В нього з колін
Не відступає із ложкою син.
Тато вдягається,
Зразу ж синок
Тягне з кімнати
І свій чобіток.
Разом багато
Щасливих хвилин.
Сонце і сонечко –
Тато і син.
Есть такая песня о любви несчастной,
Трудной, безраздельной, с множеством преград.
Мы судьбы не знаем, мы не выбираем,
Просто мы шагаем в жизни наугад.
О любви мечтаем, чтобы была светлой,
Чтоб была счастливой и чтоб навсегда.
Повезет ли в жизни – этого не знаем.
Редко совпадают судьбы и мечта.
Так бы знать хотелось, что нам завтра светит,
Яркое ли счастье, тучи ли невзгод.
Я спрошу у Бога – Он мне не ответит,
А спрошу гадалку, так она соврет.
Різдво і коляда. Воз’єднання сердець.
Святковий настрій і мороз на шибках.
У цей великий день наш Бог і наш Творець
Нам посилає радість і потіху.
Приходить Божий син
Беззахисним дитям,
Щоби свою явити перемогу.
Нехай керує Він
Завжди твоїм життям,
На правильну спрямовує дорогу.
Різдво і коляда. Воз’єднання сердець.
В цей день хай світ спокуси відкидає.
Приходить в світ Добро.
Та це ще не кінець.
Вузький бо шлях, який веде до Раю.
Я не бачу перешкоди для ліричної пригоди,
Я ніколи не забуду цю закоханість, це чудо.
Як з тобою ми зустрілись, все навколо враз змінилось.
Яскравіше світить сонце і сильніше б’ється серце.
Як тебе не полюбити!? Як тобою не радіти?
Це ж зійшлися дві стежинки –
Ми з тобою – половинки!