Життя – воно не мед, не цукор навіть
Життя – це будні і постійний труд.
Якщо лише розвага нас цікавить –
Великі нас розчарування ждуть.
Життя – це праця і самопосвята,
Обов’язки і втома, метушня,
Щоденні клопоти, лиш зрідка свята,
Чекання чуда від нового дня.
Наб’є оскому приказка відома:
Життя прожить – не поле перейти,
Ця мудрість ще з дитинства нам знайома,
Це досвід, що пронесли крізь віки.
Встає ранкове сонце, вмите, ясне,
Пташки співають, тіні розтають…
Здавалося б – життя таке прекрасне!
Чому ж його нелегким люди звуть?
Бо поруч йдуть здоров’я і хвороба,
І зрада й вірність, радість і журба.
Обман і істина, любов і злоба.
Що ж випаде? Ми знаємо хіба?
А все ж як прагне кожен, хоче жити,
Як бореться за місце на землі,
Як поспішає вірити й любити,
Сповна спізнати радощі й жалі.
Нехай життя не мед, не цукор навіть.
Було б медове – то було б нудне.
Нехай воно свої умови ставить,
Воно безцінне, бо лише одне.