Перший осінній вірш. Сумно і трошки холодно.
Все помінялося враз, літечка вже нема.
З гілки упав каштан зблискуючи здивовано:
– Що це? А далі як? – Далі прийде зима.

Клени не жовті ще, але якісь засмучені.
Ночами у вікно краплі холоду б’ють.
Навіть зірки ясні стали чомусь колючими.
Осінь, невже це ти? Я аж не впізнаю…