Як з одним крилом пташина, що не досягне мети,
Як налякана стежина, що втікає у світи,
Ніби зламана рослина, що уже не зацвіте,
Так без Господа людина свого щастя не знайде.
Хоч шукає, ой шукає, в серіалах і книжках,
У п’ятдесяти партнерах, у розвагах і грошах,
В гороскопах і гаданнях. Як нічого не дає,
То у сонниках шукає, амулети дістає.
Часом карти розкладає: де ти, щастячко моє?
Пошук все життя триває – результату не дає.
І наука теж безсила, мудрості у ній нема.
З тих теорій, що створила, насміхається сама.
Ми ж не мавпи, не макаки, маєм Господа Творця.
Ми призначені для щастя. Тут і вічно. Без кінця.
Тільки щастя не в коханцях, не у надмірі речей,
Не в напоях і не в танцях, не у кількості грошей.
Щастя – це усі здорові. Щастя – це міцна сім’я.
Щастя – жити у любові: мене люблять, люблю я.
Щастя – друзів вірних мати. Рівновагу віднайти.
Всі образи забувати, щоб не було гіркоти.
Уночі спокійно спати, жити мирно, без тривог,
На життя не нарікати, твердо знати: з нами Бог.
Бо без Господа людина свого щастя не знайде.
Інші спроби – це стежина, що нікуди не веде.