Покликання

Вони – такі всі різні, але такі хороші,
Схилилися до парти худенькими грудьми.
Я часом забуваю: це – праця, це – за гроші,
І радісно від серця спілкуюся з дітьми.

Ще поки що відкриті, ще мріють про прекрасне
І виростуть – я вірю – хорошими людьми.
Якщо вогнем ділитись, то він повік не згасне,
Вбирають діти приклад, який даємо ми.

Я згадую цю фразу: Не звіться вчителями.
Бо це – відповідальність. Її приймаєм ми.
Бо це – зразок для учнів, він мав би буть без плями.
Бо це наочний приклад відносин між людьми.

Бо ми – орієнтири, не просто перехожі,
Спілкуємось щоденно, звем “нашими дітьми”,
Тепло даруєм з серця, за це не платять гроші,
Вчимо шкільних предметів, вчимося буть людьми.

Rating: 3.8/5. From 2 votes.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *