Два сини, як ясени й донечка мала
У неділю після церкви сіли круг стола.
Той хапає булочку, в того хліб в руці
І щебечуть, чубляться, ніби горобці.
В домі повно галасу, аж шибки дзвенять.
З татом ми дивуємось з наших пташенят.
І коли це виросли? Ще ж малі були…
Дні за днями злинули, але як, коли?
Спробуй придивитися як минає час
Ми – дорослі, зайняті, стільки справ у нас.
З-посеред обов’язків і поміж занять
Ледве час знаходимо ми на пташенят.
Треба ними тішитись бо настане час
І на волю випурхнуть діточки від нас
Помандрують радісно підкорять світи.
Будемо молитися, щоб їм легко йти.
Будем хвилюватися як усі батьки.
Ними б навтішатися, поки малюки…
Поки ще окріпнуть в них крильця молоді
У любові, в радості, в батьківськім гнізді.