Зустрічаєм новий рік

В кімнаті пахне мандаринками,
Стоїть ялинка у кутку.
Весь світ обсипаний сніжинками,
Які кружляють у танку.

А поки всі ми метушилися
Між сотнями важливих справ,
Стрілки годинника крутилися,
Немов крізь пальці час втікав.

Відходить Рік Старий замислено,
На плечах – буднів тягарі.
Не все ще сказано, написано
І трохи жаль його мені.

Йде Новий Рік, кожух просушує,
Вже близько він, сліди риплять.
На хатній наш поріг витрушує
Повніський міх веселих свят.

Всі свята – радісні, засніжені,
Дзвінкі і повні коляди,
Прояснюють обличчя втішені,
Несуть у хату гаразди.

Широко двері відкриваємо,
У день такий гостинні ми.
У хату Новий Рік приймаємо
Аж до наступної зими.

Осенний первый стих

Когда холодные дожди
Стучат в мое окно,
Ты просыпаешься – темно,
Ложишься спать – темно,

Когда осенняя хандра
Нас хочет одолеть
И нету солнца и тепла,
Чтоб душу отогреть,

Я заварю душистый чай
И напишу стишок
О том, что на душе – весна,
О том, что рядом – Бог.

Что Он со мною каждый миг
И отступает грусть,
Что хорошо с Ним говорить,
Как только я проснусь.

И что по улице спеша
Среди людей, машин,
Я вижу вдруг как хороша
Седая даль вершин.

Опаздывая, торопясь,
В заботах, в суете,
Я замечаю желтый лист,
Плывущий по воде.

Спеша домой – дела, дела –
Вдруг подниму глаза,
Увижу храмов купола
И неба бирюза.

Ведь жизнь – прекраснее чем сон!
Как сказка мир вокруг.
И все, по сути, хорошо,
И рядом верный друг.

Как жаль, что разучились мы
Все это замечать,
На проявления любви
Взаимно отвечать.

Ведь мы, когда любви полны,
Богаче всех других
И радостно ложится в стол
Осенний первый стих.

Осінній пейзаж

Птахи відлітають, гніздо покидають
Шукають за морем тепла.
Листки опадають, дощі поливають –
Це осінь у гості прийшла.

Поля посумніли, вони опустіли,
Бо людям віддали врожай.
Приплили тумани, мов сиві жупани,
Вони загорнули наш край.

А листя барвисте, таке золотисте,
Із сумом припало до ніг.
Недавно сміялось, на вітрі гойдалось
Тепер вже чекає на сніг.

І сонце не гріє, лиш холодом віє,
Вже скоро морози, мабуть.
Всі квіти сумні, але в них є надія
Що знов навесні зацвітуть.

Бабье лето

Осень-Осень! Грустно и красиво!
Золотое солнце и туман.
Теплый лучик льнет ко мне игриво –
Лета ускользающий обман.

Утро нарисует мне картинку:
Щеки теплых яблок сквозь листву.
Шелковую нитку-паутинку
Треплет бабье лето на ветру.

Понемногу улетают птицы.
После всех забот увидим мы –
Белым снегом чистые страницы
Выстелит природа для зимы.

Різдво і коляда

Різдво і коляда. Воз’єднання сердець.
Святковий настрій і мороз на шибках.
У цей великий день наш Бог і наш Творець
Нам посилає радість і потіху.
Приходить Божий син
Беззахисним дитям,
Щоби свою явити перемогу.
Нехай керує Він
Завжди твоїм життям,
На правильну спрямовує дорогу.
Різдво і коляда. Воз’єднання сердець.
В цей день хай світ спокуси відкидає.
Приходить в світ Добро.
Та це ще не кінець.
Вузький бо шлях, який веде до Раю.