Холодна сніжинка упала на вії,
Та холодніша пітьма безнадії.
Що сталось – як слід я ще не розумію,
Та в серці щось стиха тремтить.
Це мрія далека моя відцвітає,
Вона на прощання мені пригадає,
Що щастя не вічне й кохання триває
Усього одну тільки мить.
Одна мить
Я часто хочу описать словами
Я часто хочу описать словами
Усе що відбувається в душі,
Тоді я не керую почуттями,
Я просто їх складаю у вірші.
Але чомусь відсутній добрий настрій
Лиш туга, жаль за тим, що вже пройшло
І ще – чомусь відсутнє слово ЩАСТЯ
Невже його у мене не було?!
Просто слово до слова складено
Просто слово до слова складено,
Тільки щиро і від душі,
Тільки часточку серця вкладено –
І народжуються вірші.
Вони будуть дзвінкою пташиною
І полинуть у світ на крилі,
І, можливо, стануть причиною
Існування мого на землі.
Вступ
Зібралися надмірні почуття,
Вони обтяжують щасливу душу.
Я напишу історію життя,
Бо від емоцій вивільнитись мушу.
Я хочу, щоб на білі сторінки
Моя поезія з душі полилась.
Я вміщу у віршовані рядки
Те, що в моєму серці не вмістилось.