Затишний вечір. У душі моїй
Сьогодні так незвично й неспокійно
І пильний погляд з-під прикритих вій
Спрямований у далечінь постійно.

Не пізно ще. І не приходить сон,
А сумно так чомусь. Ну що робить?
В проваллях темряви нічних вікон
Останній лист осінній шарудить.

Коханий мій, я знаю – ти не спиш
І чимось, певно, зайнятий своїм,
А в мене в домі тиша. Чути лиш,
Як плаче вітер голосом сумним.