Наші діти – Божий дар!
Промінь сонця поміж хмар,
Острівець серед проблем,
Те, для чого ми живем.
Діти – ненастанний труд.
Спершу, поки підростіть,
Та і протягом життя
Вболіваєм за дитя.
Їх виховуємо ми,
Щоби виросли людьми
І щоб, як минуть роки,
Не журилися батьки.
Наче колоски дрібні,
Господом посіяні.
Ми їм приклад подаєм:
Чим засієм – те пожнем.
Мати дітям засіва
В серце вчинки і слова,
А сивіє голова,
То збираємо жнива:
Чи навчили їх добра,
Чи молитва в нас була,
І чи батьківські діла
Не давали приклад зла?
Діти – совість і суддя,
Підсумок всього життя
І колись спитає Цар
За такий безцінний дар.
Бачиш: тисячі людей
Плачуть? В них нема дітей.
А що вчиниш з скарбом цим
Ти, що володієш ним?