Вони – такі всі різні, але такі хороші,
Схилилися до парти худенькими грудьми.
Я часом забуваю: це – праця, це – за гроші,
І радісно від серця спілкуюся з дітьми.
Ще поки що відкриті, ще мріють про прекрасне
І виростуть – я вірю – хорошими людьми.
Якщо вогнем ділитись, то він повік не згасне,
Вбирають діти приклад, який даємо ми.
Я згадую цю фразу: Не звіться вчителями.
Бо це – відповідальність. Її приймаєм ми.
Бо це – зразок для учнів, він мав би буть без плями.
Бо це наочний приклад відносин між людьми.
Бо ми – орієнтири, не просто перехожі,
Спілкуємось щоденно, звем “нашими дітьми”,
Тепло даруєм з серця, за це не платять гроші,
Вчимо шкільних предметів, вчимося буть людьми.