Сонечко! Я вдячна і щаслива,
Що у круговерті наших днів,
Де в дрібницях губиться важливе,
Ти мене побачив і зустрів.
Молодість багато обіцяла,
Вирувала швидко течія.
Я серед життя одна стояла
Зовсім ще маленька. Нічия.
Я стояла і чекала чуда.
Хто завгодно міг би підійти.
Я довіку Богу вдячна буду,
Що прийшов не хто-небудь,а ти.
І життя змінилось, освітилось,
Ніби знов спочатку почалось.
Нова точка відліку з’явилась,
Нове світло в душу полилось.
Світло те горить в мені, не гасне.
Гріюсь і читаю в промінцях
Те, що серед буднів є прекрасне,
Те, що шлюб дають на небесах.
Ти довів мені:любов – це чудо,
Поміж почуттями усіма
Не закінчиться, а завжди буде-
Терміну придатності нема.
Сонечко, я дякую за роки,
Що минають легко, ніби дні.
За надійність і душевний спокій,
За ту ніжність, що ти дав мені.
Дякую за ласку і за квіти
Просто так, без приводу й нагод.
Дякую за те, що наші діти
Відчувають татову любов.
Сонечко, з тобою я щаслива
І не відчуваю самоти.
В світі другорядне є й важливе
І для мене це важливе – ти.
І сьогодні дуже я щаслива,
Що у круговерті наших днів,
Де в дрібницях губиться важливе,
Ти мене побачив і зустрів.