Автор: Юляся

Дитя любові

Дитя любові – наш синочок
Цікаво дивиться з колиски.
В його маленьких синіх очках
Я впізнаю знайомі риси.

І хто ще щастя зрозуміє,
Коли зустрівши раптом тата
Дитина тішиться, радіє,
До нього тягне рученята.

Як серце тішиться у мами,
Коли щасливі і здорові
Сміються – чоловік коханий,
І наш синок – дитя любові.

Порадій зі мною

Великих жертв
Від тебе я не жду,
Не потребую
Повної віддачі.
Поспівчувай мені
У мить жалю
І порадій зі мною
В мить удачі.

Не треба подарунків дорогих.
Не треба квітів.
Треба слів кохання,
Щоб я для себе
Відшукала в них
Твою підтримку
Й помогти бажання

Малыш

Светлое утро
Смеется в окно,
В детской кроватке
Дремлет малыш.
Солнце взошло
Над землею давно,
Только лишь ты
По-прежнему спишь.
Но разбудить
Я тебя не спешу,
Утром ведь снятся
Сладкие сны.
Нежно склоняюсь
Я к малышу,
Слышу дыханье
Из тишины.
Маленький зайка,
Он крепко уснул,
Ручки красиво
Так разбросал.
Ты на него
Сейчас бы взглянул,
Он ведь взрослее
За ночь эту стал.