Що без тебе варте все небо?
Не потрібно воно без тебе.
Що без тебе всі квіти й трави?
Загубили всі свої барви.
Що без тебе моя надія?
В’яне, хилиться і марніє.
Що без тебе яскраві зорі?
Невиразні, мов краплі в морі.
Що без тебе варте все небо
Любовь и боль
Любовь и боль –
Одно и то же.
И грусть, и слезы –
Их плоды.
Так удивительно
Похожи
Бывают капельки воды.
Я часто думаю
Невольно –
Нельзя ли это
Изменить?
Зачем любить?
Ведь это больно.
Но разве лучше
Не любить?
Ты
Засыпаю вечером –
Ты рядом.
Просыпаюсь утром –
Ты со мной.
Человеку в жизни
Мало надо.
Ты –
и боль,
и радость,
и покой.
Дитя любові
Дитя любові – наш синочок
Цікаво дивиться з колиски.
В його маленьких синіх очках
Я впізнаю знайомі риси.
І хто ще щастя зрозуміє,
Коли зустрівши раптом тата
Дитина тішиться, радіє,
До нього тягне рученята.
Як серце тішиться у мами,
Коли щасливі і здорові
Сміються – чоловік коханий,
І наш синок – дитя любові.
Порадій зі мною
Великих жертв
Від тебе я не жду,
Не потребую
Повної віддачі.
Поспівчувай мені
У мить жалю
І порадій зі мною
В мить удачі.
Не треба подарунків дорогих.
Не треба квітів.
Треба слів кохання,
Щоб я для себе
Відшукала в них
Твою підтримку
Й помогти бажання