Мій синочок – золотий клубочок.
Тільки озирнуся я на мить –
Котиться маленький колобочок,
П’ять хвилин на місці не всидить.
Мій синочок – щирі оченята,
Погляд зацікавлений з-під вій.
Книжечку товсту знайшов у тата,
Шарудить, шукає – що ж там в ній?
Мій синочок – весняний віночок,
Усмішкою кожен день цвіте.
Кличе, рученятами тріпоче.
Непомітно уночі росте.
Мій синочок – віра і надія.
Це ж про нього – тисячі думок.
Все, чим я живу і чим радію,
Зміст життя і щастя – мій синок…
Дитя любові – наш синочок
Цікаво дивиться з колиски.
В його маленьких синіх очках
Я впізнаю знайомі риси.
І хто ще щастя зрозуміє,
Коли зустрівши раптом тата
Дитина тішиться, радіє,
До нього тягне рученята.
Як серце тішиться у мами,
Коли щасливі і здорові
Сміються – чоловік коханий,
І наш синок – дитя любові.
Великих жертв
Від тебе я не жду,
Не потребую
Повної віддачі.
Поспівчувай мені
У мить жалю
І порадій зі мною
В мить удачі.
Не треба подарунків дорогих.
Не треба квітів.
Треба слів кохання,
Щоб я для себе
Відшукала в них
Твою підтримку
Й помогти бажання