Мы все пришли на эту землю
Как-будто погостить.
Мы все потом уйдем отсюда.
Зачем же нам грустить?
Зачем забвенно предаваться
Несбыточным мечтам,
Зачем фортуны добиваться
И верить чудесам?
Не лучше было бы на свете
Достойно жить,
В своей душе святые чувства
Всегда хранить
И что-то светлое оставить
Земле потом,
Чтобы нас люди вспоминали,
Когда уйдем.
Категорія: Життя
Час
Час – це щось дивне, щось мудре й незвичне,
Щось таємниче і щось історичне.
Час – це секунди, години, роки,
Що переплелись у століття й віки.
Час – це щось цінне і щось особливе.
Щось, що для нас надзвичайно важливе.
Час – це місток від весни до зими.
Час – це життя, це події, це ми.
Час не спиняється і не чекає,
Він безупинно кудись поспішає.
Стрілка годинника вперто кружляє,
Хвиля по хвилі у вічність втікає.
Час не обмежити і не спинити,
Не обігнати і не обдурити.
Він непідвладний нам, як не крути.
Все що ми можем – його берегти.
Сонячне тепло ллється через край
Сонячне тепло ллється через край,
Рине почуттів чистий водограй.
Серце стукотить, неначе в клітці птах
І душа тремтить на дзвінких вітрах.
Тиша вкрила все лагідним крилом,
Фіалковий рай дихає теплом
І весняна ніч, вся в ясних вогнях,
Віддає теплом у твоїх очах.
Може…
Може, ти мене не зрозумієш,
Може, це лише передчуття,
Може, оцінити не зумієш
Ти мої глибокі почуття.
Сотні “може” на шляху у мене,
На путі до світлої мети –
Щось прекрасне, вічне, небуденне
Серед повсякдення зберегти.
Я не хочу від життя багато,
Я не хочу зірки із небес,
Хочу лише завжди відчувати,
Завжди поруч бачити тебе.
Наедине
Уйди. Оставь наедине
Меня с надеждами моими.
То, что известно только мне,
Хочу я скрыть перед другими.
Ты хочешь знать мои мечты,
Раскрыть все мысли и страданья –
В них нет роскошной красоты,
А лишь наивные желанья.
Оставь… Зачем они тебе?
Прости, что от тебя их скрою.
Пусть, не замечены людьми,
Они останутся со мою.