Категорія: Життя

Вибирають спати не у теплій хаті,
А в ровах, окопах в цю осінню ніч.
Хлопці-добровольці будуть вирушати,
Щоби визволяти український схід.

Вибирають чути, як ревуть снаряди,
Риють землю бомби, виють літаки.
Вибирають танки, кулі, автомати,
Замість страви вдома, їсти сухпайки.

Кинули дивани, вимкнули новини
І нові події створюють самі.
Хлопці-добровольці, ви прийдіть живими!
Хай минають кулі вас у цій війні.

Хай маленькі діти не ростуть без тата,
Хай батьки-герої всі прийдуть назад.
Досить, що сьогодні сплять не в теплій хаті,
А в вогких окопах і під рев гармат.

Досить, що не спали матері й дружини
І молились щиро в цей жорстокий час.
Хлопці-добровольці, ви прийдіть живими!
В світі стільки горя… Досить. Буде з нас.

З наших міст, з наших воєнкоматів
Відправляють у військо солдатів.
Вирушають солдати на схід
Бо приперся у гості сусід.

Бо приперся і годі позбутися
Бо не хоче ніяк схаменутися
З двох боків величезні вже втрати
Все нові вирушають солдати.

Мами моляться, в небо вдивляються,
А дружини сльозами вмиваються
І в напрузі чекають новини,
Чи вернуться солдати живими.

Скільки гине в ці дні під набоями,
Що посмертно назвуться героями.
І щодня сиротіють родини
Бо не всі повернуться живими.

Наші хлопчики, наші солдати,
Ми вас будем додому чекати.
Хай молитва в бою допоможе
Де мундир захистити не зможе,

Ані каски, ні бронежилети,
Там де кулі, фугаси, ракети,
Там де злоба сьогодні лютує
Хай вас Божа рука порятує.

Хай додасть вам відваги, здоров’я,
Те що вдома чекають з любов’ю.
Те що діти молились за тата
Хай в бою зберігає солдата.

Ви сьогодні у полі ночуєте,
Тільки вибухи й постріли чуєте,
Чим підтримати, як врятувати?
Повертайтесь живими, солдати.

Цей світ збожеволів. Що робиться з ним?
Світ грає на нервах натягнених.
Вмикаю новини – там полум’я й дим,
Там вибухи й зойки поранених.

В столиці військові. В військових щити.
На поступки йти не збираються.
А ти? Чи байдужим залишишся ти?
Чи в хаті що скраю сховаєшся?

Це те що Шевченко й Франко прорекли,
Це та боротьба споконвічная.
Це Зло і Добро до межі підійшли,
Схрестили мечі обосічнії.

Де дрова рубають – там тріски летять,
Змагаються бідні з неситими.
Багаття палають і очі горять
І хто цю пожежу гаситиме?

Мій Господи добрий, народ збережи
Щоб в дім наш війна не ввірвалася.
Ти тяжко вмирав, стільки мук пережив
Не дай щоби кров проливалася.

Люди стомилися чути новини
Повні блюзнірства й брехні.
Люди стомилися бути живими
Тілом, а душами – ні.

Пенсії, пільги – усе урізають,
Звиклий до цього народ.
Але ж болить, коли нас позбавляють
Елементарних свобод.

Хай обдирають як липку, як грушу,
З голого скільки візьмеш?
Але коли розкрадають нам душу
Боляче. Боляче все ж.

Хто ми, щоб думки своєї не мати,
Мислі завчати чужі,
Щоб пропаганда, як зашморг проклятий,
Шиї душила людські?

Хто ми? Монголи? Корея? Татари?
Люд, що не має лиця?
Були і будуть завжди яничари.
Цьому немає кінця.

Були і будуть на світі магнати,
Салом вони заплили,
Здатні себе і усіх нас продати
Тільки б прибутки були.

Були і будуть на світі Іуди,
Що розіпнуть без вини.
Але хіба ж перевелися люди,
З букви великої дочки й сини?

Де ви хто чесний, хто правди шукає,
В кому лукавства нема?
Поки ще кривда усім заправляє –
Світ, наче клітка. Велика тюрма.

Люди, ви ж скаржитесь тихо на кухні
Нібито далі не сила терпіть…
Люди, невже у вас душі потрухлі?
Правду в обличчя робіть і кажіть.

Скільки вже можна дивитись новини
Повні облуди й брехні?
Досить вдавати, здаватись живими
Тілом, а душами – ні.