Не варт героїв шанувать словами
Лиш на папері в віршах чи піснях,
А краще показать свою повагу
У ставленні дбайливому, в ділах.
Для чого шумне віче просто неба,
Промови, що торкають за живе?
Пораненим солдатам ліків треба
І в госпіталь обладнання нове.
Ви проявіть повагу і турботу
Не в часі урочистостей чи свят.
Візьміть АТО-вців краще на роботу
Чи пільгами підтримайте солдат.
Чимало тих чиновників із тилу
(Самі собі додумайте портрет)
Вінок несуть героям на могилу
А вдів не допускають в кабінет
А людям треба не слова порожні
І не визнання через купу літ
Робіть добро. Усюди, де лиш можна.
Це так неважко. То беріть, робіть.
Почніть з малого. Поступайтесь місцем,
Як в транспорт в камуфляжі хтось зайде.
Пустіть без черги. Просто будьте ввічливим.
Вам з голови корона не впаде
Прикрасимо ялинку, ждемо гостей.
Вділіть той день і печива спечіть,
Поїдьте на свята в військовий госпіталь,
Шкарпеток теплих хлопцям привезіть.
Не ждіть, що замість вас це зробить Київ.
Не зробить. І надіятись дарма.
Посмертно в нас вшановують героїв
А до живих пошани що, нема?
Та ні. Я щонеділі йду до храму,
Там згадують полеглих і живих,
Там моляться завжди за Україну,
За наших оборонців дорогих.
Коли ви знов побачите новини
Про обстріли, поранених солдат
Ви помоліться: хай прийдуть живими.
Знайдіть той час сказати “Отче наш”
Не механічно, а від всього серця,
Вкладіть в молитву часточку тепла
Робіть добро – воно до вас вернеться,
Це значно краще ніж пусті слова.