Ми бачимо з новин: горять будинки й танки,
Ми чуєм про пропавших без вісті в бою
І замість багатьох вертаються останки
Героїв, що за землю полягли свою.

Там, на передовій, там бій іде нестримний,
Не зважить окупант на перемир’я час.
Існує інший фронт. Невидимий. Незримий,
Який уже торкнувся кожного із нас.

Невидимий цей фронт проходить через душі
Спустошених родин, тривожних матерів.
Не маєм права ми лишатися байдужі.
В країні йде війна. Яких ще треба слів?

Бо родичі солдат щодня чекають вістки
І моляться, щоб всі вернулися живі
А ті, хто дома ще, в тривозі ждуть повістки,
Яка покличе їх під кулі бойові.

Напруга, втома, лють, руйнують з середини
І нерви, наче дріт, напнулись до межі.
Незримий фронт проходить крізь усі родини,
Від нього не сховатись людям в бліндажі.

Там, на передовій, там бій іде відкрито,
Щодня у наступ йдуть загони із солдат.
Та у душі людській теж кулями порито,
Зібрався у серцях великий цвинтар втрат.

В країні йде війна. А ми чекаєм миру
Всі тисячі людей, таких як я і ти.
Хай нині кожен з нас молитву творить щиру
Щоб не різнили світ невидимі фронти.