Наша земле! Наша рідна мати,
Посеред випробувань тяжких
Ти була талантами багата
І родила геніїв людських.
Що за зірка в небі засвітила,
Що за благодатная пора
Нам скарбниці мудрості відкрила –
Дала світова Каменяра.
Він – талант від Бога, від природи,
Перед ним вклоняються віки.
Не зважав в житті на перешкоди,
Вперто прокладав свої стежки.
Ще коли в дитинства дні безжурні,
Струшуючи ранками росу,
Прибігав до батьківської кузні –
Серцем вмів побачити красу.
Свідчив сам: “Мужик у царстві духа”.
Іскру ніс великого вогню,
Та іскра і досі не потухла,
Слово, куте в правду, як в броню.
Хто ще міг зробити так багато
Для свого народу, для людей,
Щоб себе до решти віддавати,
Весь запал і жар своїх грудей.
Про Франка ми знаємо чимало,
Прометеєм зве його наш люд,
Бо життя йому на плечі клало
Велетенський, титанічний труд:
Жити і горіти, і любити,
Стати світочем серед сліпих,
Рівноправність для людей збудити,
Прапор волі нести серед них.
Маємо пишатися ми з вами,
Маєм пронести через роки
Те, що ми – вкраїнці, галичани,
Значить ми – Франкові земляки.
Отже і землі одної діти,
Батьківщину маємо одну
Значить, в наших душах завжди світить
Іскорка великого вогню.