Мені дуже шкода що наша країна
Криваві сторінки гортати повинна.
Що брязкає зброя на наших теренах,
Ненависті повно й прокльонів шалених.

Мені дуже шкода що ми такі злобні,
Усі дратівливі, ні в чому не згодні.

Мені дуже шкода всіх хлопців убитих,
Всіх ніг ампутованих, рук перебитих.
І тих, що без сліду пропали в цій бойні,
І тих, що в полоні страждають сьогодні.

Мені дуже шкода сімей всиротілих,
Вдовиць всіх засмучених, аж почорнілих.
І що то за втіха для мами старої
Що будуть синочки посмертно герої?

Тим часом у море виходять “Містралі”,
Ще мало війни, то продовжують далі.
Бо що означають для гордих, неситих
Всі ці тисячі полонених і вбитих?

Та ще ж не закінчились поки солдати,
Закінчаться – можна чужинців найняти.
Вбивати за гроші – сьогодні це мода,
Надивишся всього – так гірко, так шкода.