Нехай кричать усі сьогодні
Про Україну – рідний край!
Як патріоти всенароді
Себе прославлюють. Нехай!
Скажу й своє я скромне слово
І в ньому є своя вага,
Що Україна й рідна мова
Для мене дуже дорога.
Нехай не прозвучить фальшиво
Своїй державі похвала,
Та є у мене Батьківщина,
Що в серці міцно приросла.
Це місто, у якім зростала,
Це вулиця, що в світ вела,
Це стіни рідного будинку,
Де я дитинство провела.
Прекрасні вулиці у Львові,
А Київ – вище похвали.
Величні береги Дніпрові,
Золотоглаві куполи,
Але для мене Жовква рідна –
Столиця серця і душі.
Усі слова тут просто бліднуть,
Безсилі навіть всі вірші.
Моя маленька Батьківщина,
Де я любила і росла.
Тут почалась моя стежина,
В життя доросле повела.
Знайомі вулиці усюди –
Додому всі вони ведуть.
Тут дорогі і рідні люди
Радіють, журяться, живуть.
Хтозна, куди життя закине,
Та хоч би ми спинились де,
Велика наша Батьківщина
Завжди в маленьку приведе.