Ми з ним разом пройшли крізь таку далину,
А він любить мене і веселу, й сумну.
Роздратовану любить і втомлену теж.
Де ще принца такого сьогодні знайдеш?

Щоб любив мою душу і бачив красу,
Щоб до 30 не дав обрізати косу,
Щоби вгадував настрій, думки мої знав,
Що недоліки бачить – і виду не вдав.

Скажуть: так не буває. Нічого. Нехай –
Я на них не зважаю і ти не зважай.
Це дві долі зійшлись і зробилась одна.
Перед нами з тобою ясна далина.