Оце і є, напевно, щастя,
Усі ті наші дні і ночі.
Ти повертаєшся з роботи,
А у дітей щасливі очі.
Коли ми разом йдем до храму
І вдвох нам затишно й несумно.
Коли нема нудьги в стосунках,
У домі весело і шумно.
І нам нічого не бракує,
Усе в нас є, чого ще треба?
Бо для життя є рідні люди,
Для вічності – безкрає небо.
Та ще й будується будинок
І сад росте у перспективі.
А ми… а нам і зараз добре,
А ми і в тісноті щасливі.
І хай так буде, хай так буде,
Щоб ми і далі так любили,
Щоб цих стосунків особливих
У буднях ми не розгубили.
Щоб ми збирались вечорами
І спільно дякували Богу
За всі ті наші дні і ночі,
За разом пройдені дороги.
Бо це і є, напевно, щастя,
Що ми один одного маєм,
А ті роки, які минають,
Вони нічого не міняють.