Десь там на сході збираються хмари,
Напевно знову почнуться дощі.
Нічну дорогу освітлюють фари –
Так, мабуть, хочеться спати вночі.
Така складна та далека дорога
І небезпечна вона, і важка.
В той час удома постійна тривога,
Чекання твого приїзду, дзвінка.
Минають дні і минають години,
На тата ми вже чекаєм давно.
Лише проїде вантажна машина –
І вісі відразу поглянуть в вікно.
А ти приїдеш, обнімеш Надійку,
Вона скучала так само, як ти.
На жаль, я виросла з того вже віку,
Щоб на коліна до тата іти.
І що сказати: скучала, чекала?
Такі звичайні буденні слова.
Ніколи б ними я не передала
Усе, що серцем я пережила.