Коли я світ навколо пізнавала,
Коли я тільки рочок всього мала,
То мама сил мені не шкодувала,
Для мене виповняла всяку річ.
А я у вдячність мамі верещала,
Погано спала, плакала всю ніч.
Коли я другий рочок починала,
Нетвердо вперше боязко ступала,
Ходити мама впевнено навчала,
Мене за руку вперше повела.
А я у вдячність руку виривала,
Коли мене покликали – не йшла.
Коли в три роки швидко підростала,
То мама різні страви готувала,
Завжди смачненьким доню годувала,
Щоб донечка здоровою росла.
А я у вдячність ложкою кидала,
Тарілку попід стіл перевертала,
І взагалі, пручалась, як могла.
В чотири рочки мама розвивала,
Олівчики і фарби купувала
Щоб я малюнки перші малювала-
Мені з роботи аркуші несла.
А я у вдячність стіни розписала,
Ремонт у всіх кімнатах попсувала.
Таким-то я художником була.
В 5 років мама плаття купувала,
Косички плела, бантики в’язала,
Для себе щось купити шкодувала,
Щоб доня жила краще, ніж вона.
А я у вдячність по піску стрибала,
Губила банти, платтячка псувала,
З прогулянки верталася брудна.
В 6 років мама в школу готувала,
Мені новеньку форму купувала.
Про зошити, пенал, щоденник дбала,
І на шкільну лінійку відвела.
А я у вдячність вчитись не бажала,
За ляльками-посудками скучала,
До школи вранці неохоче йшла.
Коли у повноліття я вступала,
То мама нову сукню купувала,
Про речі тисячні для мене дбала,
На випускному сльози пролила.
А я у вдячність шубу вимагала
І весь змінити гардероб бажала,
Бо я ж уже студенткою була.
Коли я виходити заміж мала –
Мені весілля мама готувала,
Зі мною шлюбну сукню вибирала.
Благословляла – голос затремтів.
А я була щаслива – я літала!
Я ні на що уваги не звертала
І у душі одне бажання мала –
Щоб якнайдалі жити від батьків.
Задумуватись з часом я почала:
Чому мама на все мені мовчала?
Чому вона постійно вибачала
Невдячність і нестриманість мою?
Я відповідь із досвідом дістала.
Сама тепер вже мамою я стала.
Відколи доля діток дарувала –
Я краще серце мами пізнаю.
