Усе дарма. Жорстокий сміх
Уже не вразить серця
Й шукати стежечку назад
Уже не доведеться.
Залиш собі всю біль образ
І все розчарування,
А я на згадку залишу
Надію і кохання.
А ще зостанеться журба,
Та нам її не треба
Холодна велич і краса
Замріяного неба.
Постелиться чарівний сон
Туманом срібно-білим,
А жменьку спогадів на двох
Ми порівну поділим.
Порівну
Часто мы гадаем: как все будет?
Часто мы гадаем: как все будет?
Только знать не стоит наперед.
Хорошо б осознавать, что любит,
Но ведь больно, если знать: уйдет.
Не у всех легко судьба сложиться,
Счастье будет не для всех блистать.
Если грустное должно случиться,
То ведь лучше этого не ждать.
Перед будущим – пространства двери,
Приоткрыть их нам придет пора,
А пока что каждый ждет и верит
В то, что завтра лучше, чем вчера.
Часто мы гадаем: как все будет?
Только знать не стоит наперед.
Хорошо осознавать, что любит,
Но ведь больно, если знать: уйдет.
Татові (на Св.Юрія)
Десь там на сході збираються хмари,
Напевно знову почнуться дощі.
Нічну дорогу освітлюють фари –
Так, мабуть, хочеться спати вночі.
Така складна та далека дорога
І небезпечна вона, і важка.
В той час удома постійна тривога,
Чекання твого приїзду, дзвінка.
Минають дні і минають години,
На тата ми вже чекаєм давно.
Лише проїде вантажна машина –
І вісі відразу поглянуть в вікно.
А ти приїдеш, обнімеш Надійку,
Вона скучала так само, як ти.
На жаль, я виросла з того вже віку,
Щоб на коліна до тата іти.
І що сказати: скучала, чекала?
Такі звичайні буденні слова.
Ніколи б ними я не передала
Усе, що серцем я пережила.
Глупая слеза
С ресниц спорхнула глупая слеза,
А за окном обрушилась гроза
И я смотрю, смотрю в твои глаза.
Пусть жизнь порой – безжалостный палач,
Но ты меня хранишь от неудач
И тихо нежно говоришь: “Не плачь”.
Нікого і нічого – тільки тиша
Нікого і нічого – тільки тиша.
Не мало й не багато – всього ніч.
Я знов сама-одна, як і раніше,
Лиш спогади надходять зусебіч.
Кому я зможу щиро розказати,
Що зараз відбувається в мені?
Кого хвилює біль моя і втрата?
Моїх подруг? Батьків? Напевно ні.
У просторі безмежному нічному
Я в вакуумі німої самоти.
Коли і як я опинилась в ньому?
В ту мить, коли мене покинув ти.
Я сльози у минулому залишу.
Мені потрібна лиш єдина річ:
Нікого і нічого – тільки тиша,
Не мало й не багато – всього ніч.