Чорна субота (Скнилівська трагедія)

Ви бачили, ви бачили новини?!
Жахливе місиво із ніг і рук…
І навіть ті, що лишаться живими,
В серцях носитимуть той образ мук.
В той день людей зійшлося так багато!
Юрба святкова вдягнених родин
І вів синка за руку кожен тато,
Щоб справжні літаки побачив син.
І діти радісно дивились в небо,
І льотчиками мріяли рости.
Ніхто не сподівався тої миті
Жахливого каліцтва і біди.
А скільки їх не повернулось з поля!
Рукою смерті стяті полягли.
На стадіоні їх чекала доля,
Та люди цього знати не могли.
Ніколи не забуде той, хто бачив,
Та той, хто чув – онукам передасть:
В рясній траві – голівочки дитячі.
В одну хвилину – тисячі нещасть!
Ви бачили, ви бачили могили?
Півсотні свіжоскопаних могил.
Ті люди, що навіки тут спочили,
Ще позавчора були повні сил.
Ви бачили летовище у квітах
І почорнілих з горя матерів?
На фотографіях – маленькі діти,
В очах – навіки розпач занімів.
Що можемо в утіху їм сказати?
Чи може хто-небудь допомогти?
Хіба молитви в небо засилати
І свічку пам’яті в серцях нести.
Щоби могли ці люди далі жити,
НЕ ЗНЕНАВИДІВШИ СЕБЕ І СВІТ,
Щоб не боялись в небо подивитись,
Щоб гоївся в серцях кривавий слід.