Категорія: Любов

Прогноз

Погода сьогодні травнева,
Погода сьогодні чудова.
В цей день ми вінчались в церкві,
В цей день нам дзвонили дзвони.

Ми склали свою присягу,
Що будем довіку разом,
Що спробуєм так любити,
Щоб не охолонути з часом.

Я досі тобою радію,
Я дуже без тебе скучаю.
Я знаю, це щось особливе,
Це ти особливий. Я знаю.

Погода сьогодні травнева,
Але обіцяють – з грозою.
Гроза, вона часом буває,
Гроза, вона швидко минає,
Аби не між мною й тобою.

В житті передали – сонце,
Кохання і розуміння,
На серці – весна й потепління
В житті передали – сонце.

Щастя

Оце і є, напевно, щастя,
Усі ті наші дні і ночі.
Ти повертаєшся з роботи,
А у дітей щасливі очі.

Коли ми разом йдем до храму
І вдвох нам затишно й несумно.
Коли нема нудьги в стосунках,
У домі весело і шумно.

І нам нічого не бракує,
Усе в нас є, чого ще треба?
Бо для життя є рідні люди,
Для вічності – безкрає небо.

Та ще й будується будинок
І сад росте у перспективі.
А ми… а нам і зараз добре,
А ми і в тісноті щасливі.

І хай так буде, хай так буде,
Щоб ми і далі так любили,
Щоб цих стосунків особливих
У буднях ми не розгубили.

Щоб ми збирались вечорами
І спільно дякували Богу
За всі ті наші дні і ночі,
За разом пройдені дороги.

Бо це і є, напевно, щастя,
Що ми один одного маєм,
А ті роки, які минають,
Вони нічого не міняють.

Разом

Ми з ним разом пройшли крізь таку далину,
А він любить мене і веселу, й сумну.
Роздратовану любить і втомлену теж.
Де ще принца такого сьогодні знайдеш?

Щоб любив мою душу і бачив красу,
Щоб до 30 не дав обрізати косу,
Щоби вгадував настрій, думки мої знав,
Що недоліки бачить – і виду не вдав.

Скажуть: так не буває. Нічого. Нехай –
Я на них не зважаю і ти не зважай.
Це дві долі зійшлись і зробилась одна.
Перед нами з тобою ясна далина.

З ніжністю

Коли прокинешся і зранку молишся
За всіх нас, кожного, свою сім’ю,
За Тебе дякую, Тобою тішуся,
Хоча це не щодня. Частіше сплю.

Ти на роботу швидко позбираєшся,
Авто сховається мені з очей,
Та довго запах Твій ще зберігається
В постелі, в складочках Твоїх речей.

І як це склалося, коли це сталося,
Що разом ми живем уже роки.
В житті важливого багато сталося,
Ми пара з досвідом, давно батьки.

А Ти дивуєшся що я хвилююся,
Що ще ревную досі і не сплю.
А я ніяк насправді не вгамуюся,
Неначе в перші дні Тебе люблю.

Якщо у офісі на місці праці ти
Один із багатьох і рядовий,
То вдома – сонечко, в родині – таточко,
Найважливіший, самий дорогий.

Ніхто так більше нами не турбується,
Ніхто, як Ти не любить міцно нас.
Посада Сонечка надійно зайнята,
Медаль “За вислуги” вручає час.

Так світ збудований, коли заснований,
Керує Бог на небі й на землі,
А тут, на місці, Тато нам дарований,
Щоб ми захищені були малі.

Нема такої рими і строфи

Нема такої рими і строфи
Щоб описала почуття у серці.
Слова, як злива через береги,
Загату рознесуть – все розіллється.

З тобою ми зустрілись в добру мить
І я щодня цій зустрічі радію.
Як добре разом, як чудово жить
Як я люблю тебе і розумію.

Аж дивно, що у когось є не так,
Що є взаємні скарги і образи.
Не претендую на зразок, однак
Про шлюб свій не жаліла я ні разу.

Якби усе почати знов. Якби.
То я б в житті нічого не змінила.
Нема такої рими і строфи,
Щоби моє кохання пояснила.